Книга Соната для майбутнього

– Це квартира Фетіссонів? – запитали знову. – Саме так. А хто це? – в свою чергу поцікавився Клайд. – Для вас це не має ніякого значення. Як і для мене. – Ну, тоді до побачення, – роздратовано кинув Клайд. Сказавши це, він поклав трубку й тільки-но повернувся, щоб піти, як телефон одразу ж нагадав про себе. – Це знову ви! – здогадався Клайд, коли почув у трубці все той же неприємний, гунявий голос. – Постривайте, містере Фетіссоне! Не кладіть трубки. Я ще не все сказав. Мій дзвінок не має значення ані для вас, ані для мене. Проте він стосується вашого синтезатора. Клайд на хвилю сторопів, та потім оговтався й, затинаючись, перепитав: – Мого… Мого синтезатора?