Косик Володимир

Об авторе:
Володи́мир Ко́сик (26 листопада 1924, с. Вацевичі, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство — 12 червня 2017, Париж, Франція) — український історик, фахівець з історії французько-українських взаємин, історії УНР та історії України періоду Другої світової війни. Псевдонім — Борис Марченко. Володимир Косик народився 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі біля Дрогобича в бідній селянській родині. Середню освіту здобув у Дрогобичі. Під час Другої світової війни був учасником підпілля ОУН. Під кінець війни був вивезений на примусові роботи до Східної Німеччини, звідки у вересні 1946 р. перейшов до Західної Німеччини, окупованої англо-американськими та французькими військами. З 1948 року він жив у Франції. Працював на фабриці, у вільний час займався науковою діяльністю. Навчався в Українському вільному університеті (УВУ) в Мюнхені і за кілька років у Сорбонні та в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин. Володимир Косик був засновником і редактором франкомовного журналу «Європейський Схід» (фр. L’Est européen). Брав активну участь у громадському житті української діаспори Франції. У 1961 році його обрали головою «Об'єднання українців у Франції». У 1960-1980-их роках читав лекції з історії України в Українському вільному університеті в Мюнхені, а також у Національному інституті східних мов і цивілізацій. З 1992 року часто відвідував Україну, читав спецкурси з історії України в багатьох університетах України: (Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Дрогобич). З 2000 року обіймав посаду професора Львівського національного університету ім. Івана Франка, читає лекції з історії України в цьому університеті. Помер 12 червня 2017 року в Парижі. Похований 27 червня 2017 року на 83-му полі Личаківського цвинтаря у Львові[2][3].